На краю села вмирає хата,
Чорними дірками світяться шибки.
Розрослася на подвір'ї м'ята,
Будяками рясно заросли стежки.
Стріха почорніла, провалилась
І присіла хата нижче до землі.
Лиш гніздо лелече залишилось,
Та лелеки не вернулись по весні.
Мертвими гілками сливи й вишні
Тягнуться в німій молитві до небес.
Все ще вірять: чує їх Всевишній -
До людських не докричатися сердець.
Вітер нишпорить пустим подвір'ям,
Може, він когось знайомого шука?
Хлипа вітер хвірткою й дверима,
А втомившись, у траві відпочива.
Пусто в хаті: нікому в ній жити.
Помирають села, ніби й не було.
І повторює молитву вітер.
І лелеки не вертаються в село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2010
автор: Радченко