То не була сльоза, краплина затекла в уста,
То дощ, солений дощ і тишина пуста,
І навіть Ніч втомилась від Молочного Шляху,
Зігнулась, схлипнула, зіскочила з даху.
Тепер сама я з тим дощем настирним,
Ну що ж, йому я заварю пустирник,
От так і будем чаювати до світанку,
А сум мій рвати буде на вікні фіранку
А я ж тепер мовчати мушу,
Немає Ночі - то кому ж відкрити душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2010
автор: Лана Сянська