Занадто – тихо…
Темрява мабуть втрачає швидкість…
Я час вже не рахую: все застигло.
Навіть – вічність.
Радію, як в останнє при житті:
Встаю – і радість є, що можу – сісти,
Сідаю з думкою, що можу йти…
Якщо усе в моїх руках – то треба руки –
Чисті…
Якщо – в чужих, то чиста всім – вода…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197870
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.06.2010
автор: Samar Obrin