Як тільки на серце лягає тривога
І туга крадеться у душу мою,
Я їду додому, вже кличе дорога,
Щоб знову побачить батьків і рідню.
Я їду додому, до рідної хати,
Це рідко вдається зробити мені.
Чекають на мене, ще батько та мати,
Старенькі мої, що сумують одні.
Хай падає з неба чи дощ, чи завія,
Погана погода вже скоро мине.
Хай згине тривога, живе ще надія,
Що батько та мати чекають мене.
У мене вже іній біліє на скронях
І сіткою зморшки вкривають чоло,
Я їду до мами, де в теплих долонях
Відчую я ніжність, любов і тепло.
Я їду додому, до рідної хати,
Це рідко вдається зробити мені.
Чекають на мене, ще батько та мати,
Старенькі мої, що сумують одні.
12. 11. 03 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1977
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.05.2004
автор: Persey