Раніше це здавалося брутальним та незрозумілим, або ж це просто її не стосувалося. Раніше… В один момент захотілося чогось нового, незнаного досі. Було моторошно, та це здавалося єдиним виходом. Страх потонув у сміливості. Вона спробувала. Це був спосіб втекти. Втекти від реальності. Спочатку. Потім виникла залежність. Вона відчайдушно намагалася її побороти. Без цього ламало. З плином часу ставало дедалі гірше. Вона дивилася на життя, наче крізь темну фотоплівку, свідомість більше не сприймала кольорів. Щоночі важкі та холодні сльози кислотою обпікали очі. Вона зневірилась в майбутнє і вже безнадійно дивилася на небо. Хотілося цього позбутися. Вона розуміла пагубність цього, але зривалась та знову та знову поверталася у прірву зіпсованого глузду… Наркотик?.. Лише той, хто ніколи не зустрічав її, міг так подумати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2010
автор: Оксана Ляш