Ми маєм пільги жити в літі,
дивитися на сонце
через сонячні окуляри,
або без них…
безплатно рвати по ровах ромашки,
чи купувати в магазині орхідеї,
і плакати з дощем без черги,
і мати хоч часОм ідеї.
Ми маєм право ходити пішки-
по місту і по світу,
часОм по сходах, і без ліфту,
дивитись на годинник,
пісочний, а чи електронний,
і усміхатись місяцю,
це ж не заборонено?
І рахувати зорі скільки хочем,
щоночі спати можем,
можем і не спати,
когось кохати,
або так, лише кохатись...
Ми можем пити воду ,
чи текілу,-
якщо захочем й маєм гроші,
і жити можемо допоки-
не вичерпаються наші пільги
відерком срібним
із буття криниці.
На зміну нам
прийдуть нові "пільговики"
дивитися на НАШЕ сонце,-
в небі їхнє буде,
ну а наше-
на дні глибокої ( або не дуже)
криниці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197660
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2010
автор: Лана Сянська