Сотні кілометрів, тисячі людей,
краєвидів казка… Ранок… день… і вечір
поцілує подих втомлених очей
і моя молитва обійме за плечі.
Сотні кілометрів. Так багато мов,
але все ж я поруч – протягни лиш руку.
Дивна й незбагненна іноді любов,
навіть якщо стане відблиском розлуки.
Пролітають мимо сотні роздоріж,
ліхтарями вечір тихо догоряє…
Кращого немає, повертатись ніж
знов до свого дому, де тебе чекають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197628
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.06.2010
автор: Olechka