Доля мови – у долі народу,
Хтось є зрадник її, хтось – творець.
І якщо українець ти з роду,
Не ганьби своїх рідних слівець.
Наша мова – багата скарбниця,
Жива схованка духу людського.
Не соромтесь любить її, вчиться,
Бо вона – дар найкращий від Бога.
Так люблю її дзвін солов’їний,
В нім живе шум лісів і дібров.
Мова рідна – то скарб наш безцінний,
То душа Кобзарева й любов.
Розвиваймо ж її, калинову,
Піднесім до найвищих висот.
Бо лиш там, де живе рідна мова,
Живе й наш вкраїнський народ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197618
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.06.2010
автор: Євгенія