З щасливою усмішкою на обличчі, поспішала Ірина додому. Вона була у лікаря і дізналась що в неї буде дитина, маленька радість у їхній сім'ї, адже Ірина з Тарасам одруженні 15 років і в них ще не було дітей. Повернувшись додому, вона побачила сваго коханого чоловіка з зібраними речами.
Тарас промовив - я йду до іншої, вона вагітна від мене і в нас буде дитина, а ти вже якось проживеш без мене. Ти ж розумієш їй потрібний я, моя допомога і підтримка. Іра не промовила ні слова, на сказала, що вона теж вагітна, що їй теж потрібна підтримка і допомога коханої людини.
Іра не плакала і не робила скандалу, вона знала, що не потрібно хвилюватися щоб не втратити дитину, бо тепер вона найважливіша в житті Ірини. Жінка пообіцяла собі що не розповість соловікові про свою дитину, що буде виховувати її сама. щоб не тривожити його теперішню дружину.
Вагітність Ірини ,не зважаючи на її вік, проходила добре.
Минуло майже 8 місяців , як Ірину покинув чоловік і 9 місяців як Ірина завагітніла. Вона народила здорового і дуже подіьного до свого тата - хлопчика. А інша жінка народила Тарасові дівчинку, та нажаль при родах вона померла, бо пологи були важкі тай вагітність важкою була. Коли Тарасові це повідомили, він втратив свідомість. Прийшовши до тями, він довго думав що йому робити, куди подітись їз малеькою донечкою. В той час Ірона вже повернулася додому із пологового будинку і помалу почала готуватися до охрещення синочка і навіть ім'я вже вибрала - Тарасик, як і його тато.
Та одного пізнього вечора в двері Ірини хтось постукав. Відчинивши двері вона побачила перед собою Тараса, того самого Тараса, якого так сильно колись кохала тай і тепер кохає. Опустивши голову вниз він промовив: - Доброї ночі. Можна увійти? Яхочу з тобою порозмовляти.
- Заходь будь ласка - промовила Ірина. Вони сиділи і довго розмовляли та Тарас все ненаважувався сказати чого він пройшов. Та раптом з сусідньї кімнати почувся плач маленької дитини. Ірина попросила Тараса почекай, а сама пішла, взяла дитину на руки і повернулася до Тараса. Хлопчик на руках у мами заснув. А Тарас запитав у Ірини - Чия це дитина? - Моя - відповіла Ірина. - А хто батько? - Це неважливо. - Мені вже час іти - промовив Тарас. Та Ірина бачила що Тарас не такий як завжди, вона запитала чого він приходив, - Тепер це вже немає значення - відповів Тарас. Та Ірина наполегливо вмовила Тараса розповісти все. Він розповів що його дружина померла, що має маленьку донечку, яка ще у лікарні, що він би хотів повернутися до Ірини, но в неї своя сім'я - дитина і чоловік. Прихілившися до Ірини - заплакав. Ірина подумавши відповіла що згідна щоб Тарас повернувся до неї. При цьому ще додала що в неї немає чоловіка, - а дитина твоя Тарасе, коли ти залишав мене, я була вже 6 тижнів вагітна. Тоді Тарас запитав: - Чому ти мені нічого не сказала? - Я не хотіла руйнувати твою сім'ю і хвилювати твою вагітну дружну - відповіла Ірина.
Тарас повернувся до Ірини, вони разом охрестили дітей назвавши Тарасиком і Танею. Тарас зрозумів свою помилку і те що тілько одна Ірина по-справжньому його кохає, а він її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2010
автор: Kotunja