Я бачу годиник, і все розумію
Куди я лечу, чому лише мріяв?
Так важко не знати, але розуміти,
Що часу так мало, всього лише вісім.
Писати що думати, думати легше,
І жити так довго, чому ви живете?
Все наче стоїть... насправді так швидко,
Крутилось і крутиться, ще й буде бігти....
Куди мені дітись, де притулитись?
Щоб вітер прогнав мої мрії навіки,
Лиш вісім хвилин, все лиш важче і важче,
Врізаються в мене, й мені вже не страшно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197437
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2010
автор: Bohdan