Чому не має радості від нашого кохання
І сумом не проймає тижневе розставання?
Розмови наші – розпач, з утомою і злістю,
А часом навіть голос твій я слухаю з ненавистю.
Чому ти робиш вигляд, що все у нас чудово?
Чому щодня ми сваримось і миримося знову?
Від кількості повторів вже не сприймаються слова,
Як обіцянки кінця світу… Аж обертом йде голова.
І рішення твоїх проблем – це зникнути на тиждень-другий.
Ти відмикаєш телефон, до одинокості враз праглий.
Істерика той час минає, образи якось забуваю,
Ти знов приходиш, бо вже знаєш, себе я винной відчуваю.
І я прошу пробачення і плачу за тобою.
Кохання ти виборюєш підлою ціною.
Не муч моє заморене, тобою рване серце,
Я не помру без тебе, а як помру – воскресну.
́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2010
автор: Конвалія