Я їду до тебе горами
Своїми двома ногами,
Та ще й дорогу замело дощем…
Нічого, напну вітрила,
А ще, про запас,
У багажнику є крила.
Холодно, вкриюсь плащем,
Щоб не бачив він мене.
І спекотне сонце вип’є
Всю воду,
Броду не треба буде,
Так, по сухій землі, попливу.
Пасками безпеки до стелі прив’яжу
Отого стрічного,
Що витріщивсь на мене,
Неначе я зваливсь із неба,
Щоб не зірвавсь.
Хай дохне у безпеці.
А…Я ж ще іду до тебе!
На краю моря засну,
Райдугою вкриюсь.
Навіщо воно треба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196987
Рубрика:
дата надходження 21.06.2010
автор: Олексій Радник