Обігріти б -
згорнути всі трави на зиму –
Розтеклася б потоком моя лебедія,
Малювали б падіння
розталому снігу.
Хай відторгнуто крила –
спаплюжено пір'я,
Та й берег
розсипаний покриком стиха,
Без права на постріл
і, навіть, годинник.
Тільки знають пустелі
спустошені крики-
посивілі полотна,
й мости, вкуті саваном криги.
Та тікатиму знову
Останнім із глини ребром,
Наслухатиму серце -
Твоє, як пірве мені груди.
Ти тоді полетиш -
а я небом проляжу крізь простір
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196809
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.06.2010
автор: Бука