Людина, то є дивне створіння. Воно постійно маячить, щось вишукує, кудись лізе (як не у свої справи, так у Євросоюз). А коли, зрештою, отримує те, до чого ліз, скрушно зітхає і починає причитати: там не так ступив, не туди глянув, не той заговорив...
Я роблю так само. Маю непогану роботу, парочку людей, з якими мені дійсно приємно бачитися, кохану людину та дах над головою. А всеодно, така бідна та нещасна, прямо зараз руки на грудях складай і можна помирати.
Ой, пожалійте ж мене, погладьте по голівці, вислухайте, і ще не забудьте захопитися тим, яка я сильна та вольова. А оточуючі ведуться на це і пацькаються з отакими от "бідолагами", і таскаються з ними, як з писаною торбою.
Залишаючись наодинці з самим собою, ми обираємо найцінніше, що у нас є, і починаємо обмусолювати це. Я, власниця цілком пристойних стабільних відносин, маючи певний досягнутий рівень в їх розвитку, досить часто сідаю собі тишком-нишком і поринаю у той час, коли ми лише познайомилися з моїм милим, і представляю найрізномаїтніші варіації початку наших стосунків, якби я зробила щось по-іншому чи сказала щось інше. А потім ловлю себе на думці, що то є дурне заняття, адже кінцевий результат мене цілком влаштовує. І всеодно продовжую про це думати.
Людина - істота дивна, бо женеться все життя за незрозуміло чим, врешті, відстає, і дуже засмучується, тому що не лише не наздогнав, та ще й не дізнався за чим біг весь цей час.
Людина звикла робити культ з грошей. Просто нам ліньки зайвий раз задумуватися над тим, що гроші - то насправді звичайнісінький папірець з якого ми ж і зробили обєкт для поклоніння. Гроші нині для вас і батько, і мати, і Бог.
Паперовий Бог! А що, круто звучить?
А чи не боїтеся ви, що колись прокинетеся у пустому ліжку, такі ж паперові, як і ваш Бог, і вам раптово захочеться жити. Але почуття ваші, на той момент, вже теж стануть паперовими, а душа зіжмакається, стане кольору тягучої чорно-білої фарби.
І міняти, як би там не було, стане занадто пізно. Життя ваше стане паперовим, а папір, як відомо, має звичку рватися...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196595
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2010
автор: Даринка Квач