Мрійливо пахне ранками роса,
Отруйних спогадів лишаючи дурмани.
Запеленалася у розкіш тишина,
Апокрифом стають твої омани.
Їдкий туман пригрівся на плечі,
Кульгає гордістю моя самотність.
Алегоричність душиться в свічі,
Дратує очевидністю свідомість.
У тирлі променів, позбавлених снаги, -
Моїх відчужень, кар і ностальгій
Осколки думки з лівої ноги
Крокують знов у сірий небозбій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196298
Рубрика: Акровірші
дата надходження 18.06.2010
автор: Марічка9