Я йшов і бачив вічний холод
І вічну темряву довкола
І вітер хмари в небі рухав
Я подих вітру просто слухав
Дививсь на зорі і на небо
Було і холодно і тепло
Та щось мене в житті тримало
Що було би якби не стало
Мене тебе і знову мене
Ця втома просто не мине
Немає сонця того вже
Я помираю я невже
Куди я йшов куди я біг
Бруд прилипав до моїх ніг
І серце в собі закривалось
Його так мало вже зосталось
На цьому світі я людина
Лише тринадцята година
На тому світі я не знаю
Мого я Бога запитаю
Задам Йому одне питання
В якім житті моє завдання
Бо це життя наче чуже
Я це сказав собі невже
Я ж мав подякувати Богу
За Богом обрану дорогу
Де ж та людина у мені
Скажи, скажи Боже мені
Для чого всесвіт, зорі, зорі
Наче піщинка в моря морі
Серед життя їх міріади
Чому себе не можу знати
Вода тече струмки рікою
Бог в небі в хмарах наді мною
Сьогодні знову промовчав
Я так хотів та не кричав
Я плакати вже сил не маю
Ісусе, Боже я не знаю
Де та дорога куди йти
Де шлях до щастя віднайти
І скільки ще камінь збирати
Боже скажи я хочу знати
Я йшов і бачив вічний холод
І тишу темряви довкола
Зараз зникаю це вже завтра
Сьогодні правди пів й неправда
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196176
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.06.2010
автор: КРІПАКОС