Красива, юна осідлала славу,
Взяла у руки перемог булаву
Й несешся полем встріч усім вітрам.
І забуваєш, що булава - зброя,
Залюбувавшись ти сама собою,
Вимахуєш по чиїмсь головам.
Не розумієш, що цей запах крові
Може знести вже витривалий воїн,
Але не діти, що стоять в гурбі.
Їх зчарувала лиш твоя постава,
Те, як коня ти вправно осідлала,
Але вони заюні для борні.
Хоча й самі десь по задвірках бються,
Та все ж батьків ще поки-що боються
Й не посвящають у свої бої.
Не опускай на голови булаву,
Повір це не принесе тобі славу,
Бо слава не у зброї - а в красі!
Отож візьми й зміни, хоча-би, зброю,
Коли не хочеш спорити з собою
І викинуть її десь одалік.
Бо слава дуже зрадлива подруга
І не щадить ні ворога, ні друга,
Возносить нині, щоб забуть навік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195923
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.06.2010
автор: Борода