Якщо торкнувсь ти пальцем небокраю,
І чув усмішку ранньої роси,
Якщо у травах хмари голубі збираєш,
Ти знаєш цінність справжньої краси.
Адже вона безсмертна й віковічна,
Лиш глибше в очі ти їй зазирни,
Там квітнуть айстри й зацвіта смерічка,
Рясніють барви юності й весни.
Вона чарує нас вечірньою зорею
І злотом колосків у волошковім полі,
Вона живе квітковою душею
І подорожником зеленим на роздоллі.
Вона лунає піснею природи
Й співучим соловейком на калині.
ЇЇ несуть бурхливі річки води
І вільний лет степів незримих.
Красо моя! Безсмертна й різнобарвна,
Ти затаїла Всесвіт у своїх росинах,
Й зачарувавши край мій славний,
Неосяжимо огорнула Україну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195819
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.06.2010
автор: Євгенія