Не бачитиму більше сонця край,
Про це я навіть згадувать не буду.
І літній подорожі прийде край,
Тебе й бурхливе море я забуду.
Тобі насниться мо́є декольте,
І очі сині-сині глянуть з неба,
Цей відпочинок, затишок, все те,
Чого й тобі, й мені уже не треба.
Залишилися в літі, запеклись,
Затьмарились буденними піснями,
Й не буде того, що було колись,
Сплило водою: рі́ками, морями.
І нове літо—тепле, запашне,
Повіє радо мріями, словами,
Та сонечко ласкаво-дороге
Йде з о́́́бручками обрієм за нами.
Та згадується радісне, оте,
Від чого хочеш голосно кричати:
І мерехтіння зірок золоте,
Тінь місяця-коханого на чатах,
І дощик літній, мабуть, це гроза
У вікна сильно стукає й завзято,
Змиває все. Й солоная сльоза
Зрадливо котиться, блищить затято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2010
автор: ія