Вітри зніматимуть сорочку
І градом вкриють грішне тіло
І громовиця вдарить в серця точку,
Дощами зацілує міцно-вміло.
Так я кохатимусь з тобою вперше,
Впускаючи усі стихії в себе.
І свОє лоно, наче вершу,
В воді сховаю лиш на тебе.
Впаду потоками гірськими
На голову, на спИну, плечі,
А потім розстелЮсь, як кИлим
Пахучої трави над вечір.
Як полум"ям тебе хотіти,
Щосили кинутись у твОю ватру,
Із попелу нанОво відродитись,
щоб впОперек сходить твоЇ Карпати.
Ділитися на все своЇм повітрям,
Щоб Всесвіт наш не задихнувся,
Зачати раптом новий Вітер
У мить, коли у мене б ти вернувся.
І мОє Сонце створить Обережне Коло,
Вологий ліс прийматиме, як в хату,
А Бог зупинить час навколо,
Коли уперше бУду я тебе Кохати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2010
автор: LaLoba