Довга дорога старий автобус
львівського виробництва
який за роки своїх подорожей
ще не розучився наганяти сон
І ось коли красива незнайомка
солодко спить на твоєму плечі
так уже вас розфасовано
ти намагаєшся не робити зайвих рухів
щоб ненароком її не розбудити
бо чорт забирай приємно
коли таке миле створіння
з волоссям що пахне літом
хоч і у сні але тулиться до тебе
наче ти найрідніша людина у цілому світі
і тобі починає здаватись
що так воно насправді і є
Але поранена часом дорога
все ж таки порушить сон
вона відкриє очі
вибачиться не зрозуміло за що
і знову стане
чужою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195632
Рубрика: Верлібр
дата надходження 14.06.2010
автор: Панасюк Олексій