Мене чомусь прийняли за фантома,
Без тіла, без душі і без обличчя.
Може сказалась та одвічна втома?
Що автобан закинув на узбіччя?
Та я стараюсь все таки піднятись -
Я вже повзу по тім кюветі вгору,
Хоч гравій так й норовить осипатись
І пальці всі зцарапані до крові.
Таки піднімусь. Стану край дороги
І закричу машинам, що несуться:
« Я ще живий!» і вірить хочу Богу,
Хтось та й зупиниться...
і двері розпахнуться.
Подивиться, і скаже: «Таки дійсно!
Не манекен, не тип якийсь астральний!»
І мені стане аж від того млісно:
Я - ще живий! І я не віртуальний!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195567
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.06.2010
автор: Борода