Я дякую тобі за пережите.
За зайвий холод, за недбалість фраз.
Від того щасливішою не стала.
Стала ж сильнішою у сотні сотень раз!
Я дякую! Бо що ж іще казати
Насамкінець немовлених розмов?
А далі промовчу. Хотілося ж обняти.
Та більше слів не буде. Й довгих нудних промов.
Зостанеться лиш погляд, дотик, натяк…
Залишиться лиш крапелька тепла.
Й сльоза збіжить так стрімко і недбало.
Немов не за тобою. Вже чужа.
1 червня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195495
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.06.2010
автор: dzvinka