Намалюю минулого щастя портрет,
Зроблю рамку з кленового листя,
Подивися - готовий цей трафарет,
Та на стінах немає вже місця.
То ж давай відкокуєм вино голубе
Із волошок, наллєм склянки повні,
Я тебе пригощу, ти потім мене,-
Краще так, як колись, - із долоні.
Пригадай мені риму осінніх ночей,
Коли падало золото з неба,
І на самому дні твоїх сірих очей
Я читала: "Може не треба"...
Пригадай мені третю знизу строфу,
Де про наші розлук кілометри,
Про скрипучу, старезну біля пЕчі софу,
І про тебе в зеленому светрі.
Я художник без фарб,ти без Музи поет,-
Ніч минулась, зоря зажевріла,
Ти націлюєш в неї свій арболет,
А стріла вже давно заржавіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195212
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2010
автор: Лана Сянська