Оголені нерви благали спокою,
Кричали, як струни, подерті в душі,
Зі злом, що кипіло, не стали до бою
Й, караючись, тіло могли задушить.
За те, що не вміло боротися мужньо,
За те, що скував його біцепси страх,
За те, що не стало із розумом дружньо
І волю роздмухало десь по світах.
Каралось і серце, і билось в потугах,
Збираючи кров у останній удар...
І враз затремтіли окови наруги,
Відчувши грозу, що сходила із хмар!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195191
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2010
автор: Борода