Самотність, виміряна келихом вина.
Лише одним, ледь випитим, байдужим.
І моря штиль – натягнута струна
Щораз відіграє не серці дужче…
Моїм вже скам’янілим для всіх інших.
Лиш ти його штовхаєш до биття.
І знаю я, і знає море і Всевишній,
Як я щодня пишу тобі листа.
Як я щодня лише тебе малюю.
Як я талант на тебе лиш марную.
Як пензлями захоплюю твій настрій,
В якому гинуть і цвітуть тендітні айстри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195158
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.06.2010
автор: Bodo