Подорожує мандрівник
Усюди і невпинно.
Він одиноким бути звик -
Супутниця єдина -
Журба.
Він щось шукає невідоме
Влісах, полях і біля рік.
Із ніг його збиває втома,
Та він до неї також звик
Навік.
Давно вже збиті ноги,
Червоний слід лишають.
Він бачив лиш дороги,
Які все в світі знають -
Мовчать.
Він також зна багато
й достатньо бачив теж.
Він відчува біль втрати...
І світ його без меж,
Без стін.
Вигнанець для людей,
Для них завжди дивак.
Його нових ідей
Не зрозумів ніяк
Ніхто.
Подорожує мандрівник
За мрією своєю,
І блиск в очах його вже зник,
Проте бажа до неї
Дійти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194892
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2010
автор: НІЦШЕ