Між нами сотні кілометрів, ти далека,
Ще й монотонна метушня і втома днів.
Я, пізно ввечері читаючи Руденка,
У ностальгії потону поміж рядків.
Тону у відстанях, для нас вони ворожі,
Лягли на мапу, немалий у них масштаб.
І наші погляди й думки такі несхожі,
та ряд обставин, я навічно у них раб…
Я не шкодую про відрядження безсонне,
В далеку юність взяв квитки у почуття.
Гарячим стало усе мертве і холодне,
Незрілий муж, а ніби юності дитя.
Дві протилежності не вірять забороні,
Хоча у різних лабіринтах снів і мрій.
Будують замки паперові і картонні,
У ситуації неясності складній.
07.06.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194721
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2010
автор: Олексій Тичко