Так маються тополі в унісон -
обпалена сієста сьогодення.
Порожні перехожі спересердя
сафарі знов поставили на кон.
Приблудна суміш тембру ліхтарів -
це вікон тінь, повстала зі сновид -
процвяшить спогади, що морок оповив,
знов сплутавши кору. І кожен звик,
дивуючись цій сивій порохні,
шукати щось в сусідньому вікні.
Світання диха сотні тому кіл
все третім криком. Нам рідніше сонце,
чумацьке роздоріжжя, наче слід,
і кожен, ніби вістря, вкаже сповідь.
На споді знов останній берег зблід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194690
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2010
автор: Бука