Ти знаєш, моя рідна!
Я так тебе люблю!
Хай зараз ти далеко,
Та я тебе знайду!
Можливо я й дурепа,
Що знову їду геть,
Та, все ж, не так й далеко…
І сонце встане ледь,
Тебе побачу, зразу
Забуду весь свій сум.
І на ту мить крізь Всесвіт
Занурюсь в море дум!
Я їду, бо самотньо!
Я просто не знайшла
Все те, до чого прагну,
До чого не дійшла.
Життя, що не з тобою,
Та й не без тебе ще,
Повільною ходою
Кудись мене веде.
Ти може будеш рада
Та мабуть навпаки.
Для мене ж дім – розрада…
Я їду залюбки!
Та чомусь не чекають,
І прірва вироста,
Що з кожним днем все глибша,
І, мабуть, не з проста.
Життя циклічність краще
Побачить в далині…
І зрозуміти, нащо
Дорога ця мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194511
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2010
автор: Ая