О, недоречно якось говорить про осінь,
Ще тільки літо почало свій теплий хід,
А час мене у вересень чомусь відносить,
Я неодмінно хочу Вас до Львова запросить.
Там нитки дощу сплітають свої гобелени,
Сірі мури барокко палають в кленовім вогні,
Наче Париж, лише тільки бракує Сени,
Скуйовджений Вітер тихо співає своє "Се ля ві".
Дрімають левИ на гранітних сходах,
Мріє тиха печаль поміж веж й ліхтарів,
Художних малює бажаючих всіх перехожих,
Скрипкою плаче музИка, і дим від кострів.
О, як доречно зараз тут випити кави,-
В цукерні, в кав"ярні, а може - на Митній,
Я Вас запрошую у цю королівську осінь духм"яну ,
Дивіться,- дукатами листя падає з віття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194403
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2010
автор: Лана Сянська