Печалі повен за тобою!
В душі сльоза біжить, як той струмок.
Не знаю, як зробив з собою,
Таке жахіття, це був просто шок.
Не уявляю, що могло ще статись?
Ще гірше, що з собою ти зробив!
І я не знаю куди мені діватись,
Щоб більш не чуть, цеє слово-гріх!
Я буду пам"ятать завжди,
Як ти ходив, сміявсь і мріяв з нами!
Як виручав, підтримував, все знав.
Як же ж тепер?Тебе не буде з нами.
Ми будем пам"ятать усі твої роки!
Цей день, страшний для нас.
І ці негоди...
Але тебе нема, і лишивсь тільки прах.
Ми будем пам"ятать тебе, мій рідний друже!
І не забудемо тебе, нізащо на Землі!
Присвячується моєму другу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194392
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2010
автор: А. П. Кабвой