на двох пелюстках квітки-Всесвіту
лежали, вколисані Долею...
магніт потягнув нас за ниточки,
напружлились нервики-струночки,
а очі заплющено мружились,
неначе відчувши спів сонечка...
минуло з початку пів-Вічності,
нас кликали мандри-пригодоньки,
хтось просто блукав, ми мудрішали....
лежали під небом між вишнями...
до власної Зірки зверталися,
вона малювала нам обрії...
liveinternet.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194156
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.06.2010
автор: Оксана Рибась