Зорі над небом повисли,
Місяць на небо піднявся,_
Бачиш, вони не забули
Й тихо колишуться в яслах!
Темна дрімота ступає,
Тиша навколо пишає,
Сум на серця насуває,
Він і мене не минає .
Довго тебе я чекала,_
Спокою серця не знала
Часто тебе я втрачала,
Але й тоді не згасала!
Мріяла думкою тою,
Що називала тобою,
Ту , шо плекала тобою,
Ту, що забрала я в долю.
Тільки тоді зрозуміла
Як я тебе не зустріла...
В ніч, що дощами запахла,
В ніч_ту, що я відїзджала.
Я і тепер не повірю,
Що для тебе я байдужа.
Бо я так вірно любила_
Знай, що любов моя дужа!
Дужча ніж скелі під нами,
Дужча, як море те синє,
Дужча, як небо над нами,_
Вір, що вона не загине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194133
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.06.2010
автор: Татьяна Ларина