звук роялю лунає крізь пусті віки,
розквітчуючи душу, кидає пелюстки...
звук роялю затьмарює лихі думки,
відводить в інший світ,де тільки ти...
солодкі мрії випускають свій нектар,
закривши очі, відлітаєш вище хмар...
і, мабуть, стати ангелом - найвищий дар,
і, мабуть , ти вже таким став...
лише очі ти свої закрий..
відчуваєш? ти вже зовсім не такий...
став тепер ти майже мій...
чи, мабуть, це лиш вершина моїх мрій?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194122
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.06.2010
автор: Ленка Василишин