І думає син, і думає мати
І думають, що там казати - всі
Дорожче б продати, на що б поміняти
Свою Україну - героїв степів і героїв лісів
І сльози не ллються вже так,
Як сльози текли, коли руки звя’зані
Зняли нам кайдани, поставили раком
Бо воля – ліміт, плати, зобов’язаний
Відомо – слова вже сказані
Та їх не почуто, обвалено глумом тим,
Що ми любимо мир одноразовий
Війна лише змусить ворогів подумати
Сокира лише, тільки гарно заточена
Лезом своїм, що нас споконвік боронило
Вирубить з нас світобачення збочене
Яким нас споконвік дурили
Ми сильні, ми найсильніші у світі
Наша сила підкріплена гострим розумом
Наша сила – це наші батьки і діти
І її не зламають сусідські погрози
Правда в тому, що щабля рубає краще,
Ніж опівнічні дебати в «Свободі слова»
Боронити те , що по праву наше
до останньої краплі ворожої крові
Хоч не виживуть всі, хоч багато скалічених
Будуть з тих, хто візьмуть до рук зброю
Їх життя буде відблиском слави вічної
Вони стануть навіки для вас героями…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193959
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.06.2010
автор: SPS