Сьогодні, дощ солений падав на нас згорі.
Це плакали Боги, на наші всі гріхи.
На землю падали краплини з солі.
І роз"їдали ґрунт, душей і пустоти.
Ми дивними химерами летіли у простори.
Летіли, щоб прожить, життя за одну мить.
Бо ці солені води, роз"їли нашу вроду.
Красу душі і стану наших мисль.
Вода із солі вже муляє нам очі.
Бо рот і ніс устигла затопить.
Ми навіть не бажаємо свободи,
Бо як начнеш карапкатись у вись,
То як трясина засмокче й цілого,
У бруд гріхів, брехні і перешкод.
Давайте люди будем більше вірить,
У світлі дні без бруду і брехні.
Без тих гріхів, і недовіри,
Яка живе і серед нас усіх.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193780
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2010
автор: А. П. Кабвой