Не має долі моє щастя,
Та має долю вічний біль.
Коли змогла я так упасти?
Коли утратила я ціль?
Чому усе не так як треба?
Чого карають небеса?
Чому не вірю я у себе?
Навіщо мені ця краса?
Для чого вітер сушить очі,
В яких завжди живе гроза
І лиє злива до пів ночі…
Ще скільки житиму так я?
Невже життя – це моя кара?
То як спокутувати гріх,
Щоби нарешті все пропало
І пролунав останній сміх?
Останній сміх, останній подих,
Останній погляд в небеса…
Тоді би я усім на подив
Хоч раз щасливою була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193659
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2010
автор: Ксенія Фуштор