Збентежене серце
Просило простити
І рвалось з грудей,
Як сполоханий птах.
В очах, мов в озерцях,
Хотіло втопити
Весь смуток ночей
І недіспаний страх.
«Прости, лиш благаю!»
Уста ніби скуті
І мозок ніяких
Рефлексів не шле,
А серце каралось
І билось в покуті
За вчинки всілякі,
Що звились в кільце.
«Прости нас, кохання,
Не йди, дуже прошу!»
І руки в чеканні
Тривожнім тремтять.
Прозріло світання,
Як камінну ношу,
Закинуло ніч
У валізу зітхань.
«Прощаю!» - промовило
Й більше нічого,
Уста із устами
З*єднались нараз
І сльози зникали
Від жару любові,
І серце заплакало
Щастям в грудях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193594
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2010
автор: Борода