Довкола тиша: чути тільки час.
Він нас лишає хвиля по хвилині.
Вже може завтра і не стане нас
Життя багато не дано людині.
Дивімось в очі, усміхнімось їм,
Отим, що поруч, завтра їх не буде.
Любімо, даймо руку, послужім,
Вони ж не вічні, наші ближні, - люди!
Живімо нині, користаймо час,
Робімо те, що нам дано зробити.
Бо може завтра буде не для нас,
А ми і не навчились якось жити.
Довкола спокій: час відходить ген
Хвилини перетворюються в вічність.
Хто їх прожив, хай буде він спaсен.
Вони для нього шлях у потойбічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193312
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: Emmochka