Приїшов до дому якось з ранку,
після тривалої, доброї п'янки.
Дивлюся жінка зустрічає,
та злобним поглядом лякає.
Та каже вона мені хижо:
ти гад достав мене до грижи.
Пів року сексом незаїмався,
та тільки з пляшкої цілувався.
І що знаїшла собі коханця,
замість мене козла, поганця.
І що вона мені нерада,
із дому вигоняє гада.
А я як завжди розлютився,
але одразуж вгомонився.
Коли побачив я коханця,
удвічі більшого поганця.
Отож приїшлось мені тікати:
надвір, під мостом ночувати.
Ось я і зараз тут ночую,
пів року вже бомжем працюю.
Но а моя кохана жінка,
моя кохана половинка:
живе пів року як принцесса,
у шубі іздить в мерседесі.
Тож пити більше я небуду,
назло оції моїй паскуді.
Та знову стану я богатим,
холеним, жирним, пузатим.
Ось так буває в житті гірко,
ломає каїф у ньом горілка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193291
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: Plafon