Вчителів багато мала,всіх
Я завжди поважала,
Всі навчали лиш добро,
Направляли як одно,
Мудрістю часів учили і
Людей із нас творили.
Та коли вони учили,то
Не завжди так будили,
Щоб любов в серцях зродили.
Та одна сказала мудро:
" Так же треба не любити
Рідну землю,щоб бруднити,
Її вроду в світ манити,
Там на показ вивозити,
Не дозволити курити...,а
Сюди прийти й кидати,
Лаєм,матом проклинати
Й потім думати,гадати
Чом держава не така,
Чом культура в нас
Слабка,цивілізація
Нулем,йде,пливе
Дубцем,губцем...
Як не будем поважати
Ми самі себе одні,то й
Усі забудуть швидко
Нас таких у цій брехні."
Ось такий професор вчить
І нас дітей - Людьми творить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193262
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: Ірина Калина