Наш замок з туману і снігу,
Збудований напередодні зими,
Нами...
У замку так біло і чисто,
Розвішані льодяні канделябри,
Вони не горять,-
замість світла - зорі,
Фіранки молочно-прозорі,
Закривають наш світ від світу,-
Що там,- за вікном, за склом
з тонкої прозорої криги.
Ми живемо у нашому замку,
Допоки живе зима...
Ми не чекаємо весни,
Нам добре так,
У замку збудованому напередодні зими,
Нами...
Ненадовго ми його зводили,
Для затишку-котів не заводити,
Знали,- весна неминуча,
Як смерть...
А хтось після нас, на нашій горі
Збудує свій замок із квітів й дощів,
Так само прикрасить мріями,
І зорі світитимуть наніч
Їм, тим, що прийдуть сюди,
Хоча будуть знати-
Знов неминуча зима...
Земля не зійде з осІ,
Крутитиме жорна часу
І замки чиїсь руйнуватиме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193168
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: Лана Сянська