Притерний присмак волі... Самотній дощ і дикий вітер у лице...
Я іду дорогою свідомості... Потихеньку, але завжди вперед...
Але твій образ мене всюди переслідує, ти уяви, скрізь ти... Скрізь... Я спочатку думала, що то просто образна картинка, але ні ж, це галюцинації...
Я бачу тебе, твоє лице, твою постать, навіть тінь! Уявляєш, я знаю твою тінь... тиху, чаруючу...
Не розумію... Розумію.. Знову плутанина...
Я іду дорогою свідомості...
О, Боже, можливо, я божеволію...
Так, я БожеВолію тобою...
Моє серце божеволіє... Тобою...
Я з тобою, ні.... це твій образ весь час зі мною, Ти поряд...чуєш, ти поряд...
А можливо я живу у простому реченні, такому відомому, але такому до цього невідомому мені...
“Мірою кохання — є кохання без міри...”
Без міри...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192849
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2010
автор: Я є я.