Ти повірив ранковій зорі,
Що вона взавтра зійде на сході.
І повірив зіркам у горі,
Що вони не потонуть в безодні.
Ти повірив землі, як собі,
Що на сонце земля не упаде.
І усі вони вірні тобі,
Хоч велика їх сила і влада.
Якби сонце колись не зійшло,
Або зорі пропали на небі,
На землі був би колапс і шок,
І весь світ би загинув, завмер би.
А в моєму житті – сонце ти.
І уже який ранок не сходиш.
Я без тебе вмираю, прости.
Ти без мене живи, якщо зможеш…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192696
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: Алла Стасюк