Не проси, не віддам окуляри:
без них дійсність здається полудною.
Там за досвідом нишпорить старість,
підбирає цілунки розгублені -
у фольгу щоб тепло їх сховати;
шоколад був з вином і трояндами,
а на дні - міліграми утрати
з непристойно відчудженим прагненням.
Роздаю візитівки "для виду",
хоч однаково буду осібником.
(І куди від усіх вас подітись?)
В мене жовч корозійно-осіння є,
а із золота - лише волосся;
що ще взяти, хіба що автографа.
Я не грав, то то вам просто здалося,
не сміявсь, тільки тішився з того я:
коли ти у шовковому сарі
(я промерзну годинами будніми).
Не проси, не віддам окуляри,
без них дійсність здається полудною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192679
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.05.2010
автор: Perelubnik