Є така річка Тайна на Тернопіллі!
Колись, зовсім давно,
Зявився я на світ
В краю, де солов*ї
І щедрі роси,
В краю, де сліз дощі,
В краю, де праці піт,
Де терену кущі,
Де житнії покоси.
В краю, де з надр землі,
З її пянких джерел
Збігається струмком
Жива вода у річку,
Хоч річку дотепер
Взивають потічком,
Той потічок життя
В надзбручному прибічку.
Біжить собі вода
Між вербами у Збруч,
Живущу силу всю
Та роздаючи людям,
І тайна її в тім -
Що тут немає круч,
Немає бистрини,
Не сіє страх у грудях.
Тече собі, й тече
Стабільно,з року в рік,
З століття у віки,
З минулого в прийдешнє.
Де сили лиш бере?
Цю таїну повік
Ще не відкрив ніхто,
Тече й тече, сердешна.
Цю тайну розгадать -
Поринув в дальний світ.
Я був на берегах
Великих океанів,
Я бачив річок гать,
Я бачив вічний лід
Та зрівнювать ніяк
З тим потічком не стану.
Хоч товщі там води,
Всі обрії у ній,
Та не відчув ніяк
Тої живої сили,
Що б*є із глибини,
Що так блищить в самій,
І я нею просяк,
Коли в воді умили.
Вертаюся я знов
На тихі береги.
Годинами сиджу,
Вдивляючись у воду.
Де тайна вічних слов?
Що думали Боги?
В чім таїнство життя
Страждального народу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192608
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: Борода