Я НЕ БОЮСЬ ЛИШИТИСЯ ОДНА!

Нема  нікого…  Тихо  серце  плаче
І  я  одна  у  цьому  сні.
Вже  ні  для  кого  не  сіяють  очі
Лиш  чую  легкий  шепіт  у  душі.

Дивлюся  прямо  –  усе  чорно-біле,
Подивлюсь  вліво  –  сірий  там  туман.
Якби  я  повернутися  зуміла…
Бо  тут  літає  в  темряві  обман.

Іду  назад,  та  вже  шляху  немає,
Я  розгубила  всі  свої  сліди…
Не  повернусь,  ніхто  вже  не  чекає
Я  залишаюся  в  страшному  сні.

Хай  буде  так,  як  серце  забажає,
Хай  буде  так,  як  доля  відповість!
Якщо  мої  слова  ніхто  не  поважає,  
То  я  не  буду  стримувати  злість.


Я  не  мовчатиму  сидячи  тихо  зкраю,
Не  промовчу,  забувши  всі  слова.
Я  не  боюсь,  нехай  це  кожен  знає.
Я  не  боюсь  лишитися  одна!

Нема  нікого…  Серце  вже  не  плаче,
Хай  я  одна  лишилась  в  цьому  сні.
Але  для  мене  це  нічого  вже  не  значить,
Бо  я  почула  шепіт  вітру  вдалині.

Він  прошептав  про  те,  що  поруч  завжди
Зі  мною  в  моїм  серці  і  в  душі.
Лиш  той,  хто  йде  зі  мною  всюди
І  щиро  посміхається  мені.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192553
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.05.2010
автор: Людинка