Тихі молитви непрошені
бродять моїм часопростором.
Так, ти здавалась хорошою,
але пішла разом з гостями.
Рідкісні вияви ніжності
гинуть, цинічно спаплюжені.
Може від того так смішно всім,
що опинився в калюжі я?
Та після ночі самотності
жодних не стане умовностей.
Сам залишусь в нашім космосі,
просто помру від нескромності.
Тихі молитви непрошені
бродять моїм часопростором.
Викину тіло поношене,
сам же сховаюсь за постери.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192311
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.05.2010
автор: Perelubnik