Ти пішла, ти порвала зі мною
Все зруйноване наче війною
Залишився я з думкой одною
Чом не милий тобі я став
На це відповідь дали люди
Не питай, тобі ж легше буде
Ти не бачиш, та відповідь всюди
Не для тебе вона, не та
І просив нізащо я пробачення
Запросив тебе знов на побачення
Йшов по квіти та з іншим побачив я
Ти гуляла по місту під ручку
Потім ніби нічого не сталося
Ти прийшла… і ми цілувалися
Як же серце моє калаталося
І рука стискала обручку
Зараз я, завтра інший і знову я
Як ділити тебе, підкажи мені як?
А ще мріяв, будинок, діти сім`я
Так наївний я, дуже наївний
Я мов лялька у твОїх ніжних руках
І чому мені правда ця не заважка
Наче й бачу, і знаю хто ти така
Але серцю чомусь це все рівно
І писав я на венах до серця листи
І благав - не боли, не кохай, відпусти
Але, мабуть спізнився, я трохи не встиг
Бо без тебе вже битись не хоче
Я просив щоб мені не снилися сни
Там де ти, ти була наче вдома в них
Я не спав, як же спати мені поясни
Якщо ночі без тебе не ночі
Ти ішла, і верталась, і знову ішла
Мені ж очі вкривала кохання імла
Ти для мене така ж прекрасна була
Наче це наше перше побачення
Та десь зникла, і другий вже рік пройшов
Як у іншому місті тебе знайшов
І від слів твоїх був у мене шок
Ти уперше просила пробачення
Я сидів і просив у небес допомоги
Та вернути назад не підсилу і Богу
Це для мене була «пірова перемога»
Заручився учора я... Карма?
На шматки мою душу рвало кохання
«Ти ще любиш?» Добило твоє питання
Я мовчав, відповів поцілунок останній
І пішов... назавжди... і недарма...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192280
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2010
автор: MC_Yorick